ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ — це система управління інформаційно-комунікативною сферою суспільства на основі використання форм, методів і технологій правового, економічного, соціального, гуманітарного і політичного менеджменту і маркетингу. Ґрунтуючись на цих засадах, слід розглядати І.-к.м. через призму міжособистісних, групових і масових комунікацій у контексті діяльності інформаційно-комунікативних (пресових) служб, технологій паблік рилейшнз і реклами. І.-к.м. використовує такі технології та інструменти: 1) зв’язки з громадськістю (public relations); 2) зв’язки з акціонерами, інвесторами і партнерами (investor relations); 3) брендинг; 4) формування іміджу й управління репутацією; 5) зв’язки із засобами масової інформації (media relations); 6) програму просування (promotion plan). Загалом І.-к.м. потрібно розглядати в контексті дослідження типології комунікативного менеджменту в аспектах: 1) ієрархічно-територіального рівня та простору управління; 2) базових сфер суспільства (державно-правової, економічної, соціальної, духовної); 3) галузево-функціональних видів менеджменту; 4) ієрархічно-регулятивного рівня управління; 5) часового простору управління. Відповідно до ієрархічно-територіальних рівнів управління виокремлюють: 1) глобальний комунікативний менеджмент (планетарний рівень управління); 2) цивілізаційно-територіальний комунікативний менеджмент (рівень управління сукупністю держав-націй, об’єднаних спільними цивілізаційними ознаками — західна, православна, ісламська, конфуціанська, індуїстська, буддистська, африканська, латиноамериканська, японська цивілізації); 3) державно-національний комунікативний менеджмент (рівень управління державою-нацією, більш поширений під назвою «державне управління» («Public Administration») та «державна політика» («Public Policy»)); 4) регіональний комунікативний менеджмент (рівень управління територіями, які мають спільні економічні, соціальні, екологічні, етнічні та інші інтереси, кордони яких можуть не збігатися з державними кордонами); 5) локальний комунікативний менеджмент (рівень місцевого управління та самоврядування міста, селищної, сільської ради тощо). Роль І.-к.м. полягає, насамперед, в інформаційному забезпеченні здійснення всіх видів і форм менеджменту, оскільки основним ресурсом менеджменту є інформація, а основною технологією — комунікація.

Бебик В.M. Інформаційно-комунікативний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз: Моногр. — К., 2005; Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід. — К., 2002.


Інші статті автора